Сонячне світло складається не лише з видимого спектра. Разом із ним до нас потрапляє й ультрафіолетове (УФ) випромінювання, яке ми не можемо побачити чи відчути. Але воно може поступово пошкоджувати тканини ока. Це відбувається тому, що рогівка та кришталик активно поглинають УФ-випромінювання, що запускає фотохімічну реакцію всередині ока.
Спочатку поговоримо трохи про типи УФ випромінювання:
UVC – найнебезпечніший, викликає сильні пошкодження шкіри та структур ока, але майже повністю поглинається озоновим шаром атмосфери.
У природних умовах людина майже не контактує з UVC-випромінюванням. Винятками є штучні джерела, наприклад бактерицидні лампи або деяке промислове обладнання. В таких випадках необхідно використовувати спеціальні засоби захисту.
UVB – теж досить небезпечний, але озоновий шар затримує деяку частину цих променів. Саме UVB-промені найбільш відповідальні за опіки шкіри. «Обпікти» око вони теж можуть – рогівка бере на себе основний удар.
Такий стан часто виникає після катання на лижах, відпочинку біля моря або роботи на відкритому сонці без належного захисту.
UVA – основний ультрафіолет, який отримують наші очі. Це приблизно 95% ультрафіолетового випромінювання, яке досягає поверхні Землі. Воно проходить крізь атмосферу значно легше, ніж UVB, і присутнє практично протягом усього світлового дня, незалежно від пори року.
Основна підступність UVA в тому, що ці промені не викликають швидких симптомів. Їхній вплив накопичується роками.
Які захворювання може спричинити надлишок ультрафіолету?
- Синдром сухого ока (ССО). Вплив УФ-променів пришвидшує випаровування сльози, порушується стабільність слізної плівки. Це, в свою чергу, викликає сухість, печіння, та відчуття піску в очах.
- Фотокератит (снігова сліпота). Це гостре запалення рогівки через опік УФ-променями (часто відбитими від снігу чи води), яке проявляється різким болем, сльозотечею, світлобоязню. А через надмірні повторні дози ультрафіолету може розвинутися хронічне пошкодження поверхневого епітелію.
- Птеригіум. Це доброякісне наростання тканин кон’юнктиви на рогівку, що призводить до погіршення зору. Цей стан іноді називають «оком серфера», оскільки серфінгісти піддаються хронічному впливу УФ-променів.
- Катаракта. Це помутніння природної лінзи ока – кришталика. Накопичувальний ефект УФ-випромінювання протягом життя руйнує білки кришталика, суттєво прискорюючи цей процес.
- ВМД (Вікова макулярна дегенерація). УФ-випромінення хоч і не головна, але вагома причина виникнення цього захворювання. Ультрафіолет провокує сильний окиснювальний стрес і пошкоджує фоторецептори.
Окремим пунктом також можна виділити новоутворення. Можуть бути як доброякісні (пінгвекула – жовтувате новоутворення на кон’юнктиві), так і злоякісні (базаліома повіки, меланома ока). Хронічний вплив ультрафіолету пошкоджує ДНК тканин.
Хто в групі ризику?
- Діти та підлітки (до 18 років). До дитячої сітківки доходить суттєво більше УФ-променів, ніж до сітківки дорослого. Зокрема через надзвичайно прозорий кришталик, ширші зіниці та велику кількість часу, проведеного на вулиці.
- Пацієнти, які перенесли операцію з видалення катаракти. Хоча сучасні кришталики зазвичай мають УФ-фільтр, про це все одно варто уточнити у свого лікаря.
- Люди зі світлою райдужкою (через меншу кількість меланіну, який слугує природним захистом від УФ).
- Люди, чиї захоплення або робота пов’язані з тривалим перебуванням на сонці: туристи, любителі водних та гірських видів спорту, риболовлі, садівництва.
- Люди певних професій, що вимагають контакту зі штучним опроміненням: зварювальники, медпрацівники.
- Пацієнти, які приймають ліки, що збільшують світлочутливість очей.
Як захистити очі?
Важливо пам’ятати, що ультрафіолет є завжди та постійно. Від нього не врятують повністю ані хмарна погода, ані вікна, ані тінь.
Але є те, що ви можете зробити, аби мінімізувати шкідливий вплив:
- Носити сонцезахисні засоби:
-
- Лазерна коагуляція. Застосовується переважно в профілактичних цілях при невеликих розривах сітківки чи у випадку локального відшарування. Проте це скоріше виняток. Загалом відшарування потребує саме хірургічного втручання.
- Вітректомія. Операція полягає у повному або частковому видаленні скловидного тіла. Це дозволяє повернути сітківку на її природне місце та укріпити лазером – начебто «приварити». Наприкінці операції хірург вирішує питання тимчасової тампонади – газовою сумішшю або силіконовим маслом. Наявність газу вимагає особливого положення голови протягом 2-4 тижнів. Силіконове масло такого обмеження не дає, але вимагає ще однієї операції згодом – його виведення. Проводиться в операційній. Термін виведення визначається індивідуально.
- Епісклеральне пломбування. Під час цієї операції хірург встановлює на зовнішню оболонку ока невелику силіконову пломбу. Вона вдавлює склеру в місці розриву та наближає її до відшарованої сітківки, допомагаючи тій повернутися у правильне положення. Після такої операції пацієнт повинен дотримуватись визначеного положення голови та тіла.
- Носіть головні убори. Широкі поля/козир зменшують потік світла, що доходить до очей.
- Зволожуйте очі, особливо якщо відчуваєте сухість. Підберіть з вашим лікарем-офтальмологом підходящі для вас краплі.
- Уникайте перебування на вулиці в період між 10 і 14 годинами та намагайтеся знаходитися в тіні.
- Харчуйтесь правильно: в раціоні мають бути фрукти та овочі, що містять каротиноїди (бета-каротин, лютеїн, зеаксантин). Це жовті, помаранчеві та темно-зелені плоди, наприклад: морква, гарбуз, абрикоси, шпинат, броколі.
Вплив ультрафіолету на здоров’я не можна недооцінювати. Ми звикли говорити про SPF-креми та шкіру, але очі страждають не менше. Важливо ввести у звичку турботу про них зараз – і це суттєво зменшить ризики багатьох хвороб у майбутньому.
Кушнір Наталія
Офтальмолог, кандидат медичних наук

