Людина кліпає в середньому кожні 4-6 секунд. Ця дія виконує захисну функцію: вберігає око від пилу та вітру, а також рівномірно розподіляє слізну плівку по поверхні ока, не даючи рогівці пересихати. Це можливо завдяки складній будові повіки – кожен її шар відповідає за окрему частину цього процесу.
Зовні повіку вкриває найтонша на тілі людини шкіра, а під нею знаходяться м’язи, що забезпечують рух. За слізну плівку значною мірою відповідають мейбомієві залози – вони залягають у товщі хряща повіки (тарзальної пластинки) і виробляють мейбум – жировий (або ліпідний) секрет. Зсередини повіку вистилає кон’юнктива – слизова оболонка, яка переходить на око і разом з повікою формує захисний бар’єр від інфекцій.
Які є захворювання повік?
Найпоширеніша група захворювань повік пов'язана із запаленням країв повік і залоз, які там розташовані.
Блефарит
Блефарит – хронічне запалення краю повіки, яке виникає через надлишкове накопичення бактерій і секрету сальних залоз. Проявляється свербежем, печінням, почервонінням і утворенням лусочок біля коренів вій. Неприємна особливість блефариту в тому, що повністю вилікувати його неможливо – можна лише тримати під контролем за допомогою регулярної гігієни повік і теплих компресів. Також, за відсутності гострого запального процесу лікар може призначити терапію інтенсивним імпульсним світлом (IPL-терапію). Цікаво, що блефарит часто стає «воротами» до інших проблем – саме на його фоні найчастіше розвиваються ячмінь і халязіон.
Ячмінь (гордеолум)
Ячмінь (гордеолум) – гостра бактеріальна інфекція волосяного фолікула вії. На відміну від блефариту, зазвичай лікування триває протягом 1-2 тижнів.
Халязіон
Халязіон – на перший погляд схожий на ячмінь, але має іншу природу. Це не інфекція, а закупорка й хронічне запалення сальної (мейбомієвої) залози. Якщо ячмінь – це швидкий «вибух», то халязіон – повільний процес, який іноді потребує хірургічного втручання. Важливий нюанс: якщо халязіон постійно виникає в одному й тому ж місці, це привід виключити злоякісний процес.
Сюди ж можна віднести дисфункцію мейбомієвих залоз (її ще називають заднім блефаритом) і запалення сльозових шляхів – стани, при яких порушується або вироблення, або виведення секретів, необхідних для здорової поверхні ока.
Механічні порушення повік
До цієї групи належать стани, за яких порушується нормальне положення, форма або рухливість повіки.
Птоз (блефароптоз) – опущення верхньої повіки, яке може бути:
- вродженим (через недорозвинений м'яз-підіймач);
- набутим – найчастіше внаслідок вікового розтягнення сполучної тканини.
У дорослих це переважно естетична й функціональна проблема, яку вирішують хірургічно, а от у дітей вроджений птоз – це стан, що потребує уваги вчасно. Якщо повіка перекриває зіницю, мозок може «відмовитися» обробляти зображення з цього ока. Це загрожує розвитком косоокості або стійким зниженням зору.
Ектропіон і ентропіон – дві дзеркальні протилежності.
- у першому випадку край повіки вивертається назовні (виникає сухість і подразнення через недостатнє змикання),
- у другому – всередину, коли вії труться об рогівку.
Обидва стани частіше зустрічаються в літньому віці через втрату еластичності тканин, і в більшості випадків остаточно вирішуються лише хірургічно.
Трихіаз – неправильний ріст вій у бік ока. Постійне тертя об рогівку може призводити до її пошкодження, тому вії, що вперто відростають неправильно, іноді видаляють за допомогою електролізу.
Окремо варто згадати блефароспазм – мимовільні скорочення м’язів повіки. Легка форма трапляється в кожного через стрес чи недосип, але існує й хронічний двобічний варіант (доброякісний есенціальний блефароспазм), пов’язаний із порушенням роботи базальних гангліїв мозку. У важких випадках він може настільки часто змушувати заплющувати очі, що людина стає функціонально сліпою, хоча з самими очима все гаразд. Лікування – ботулінотерапія, вона допомагає розслабити м’язи повіки.
Новоутворення: від безпечних до тих, що потребують контролю
На повіках, як і на будь-якій ділянці шкіри, можуть з'являтися доброякісні утворення – невуси (родимки), себорейний кератоз, ксантелазми (жовтуваті бляшки, пов'язані з рівнем холестерину). Здебільшого вони безпечні, але їх видаляють, якщо вони заважають зору чи естетично турбують пацієнта.
Зі злоякісними пухлинами ситуація складніша:
- Базальноклітинна карцинома – найпоширеніший рак повік, на неї припадає понад 90% усіх злоякісних новоутворень цієї локалізації. Вона рідко метастазує, але здатна проростати в сусідні тканини, тому раннє виявлення критично важливе.
- Плоскоклітинний рак трапляється значно рідше (менш ніж 5% випадків), але поводиться агресивніше.
- Себорейна карцинома – підступний «хамелеон»: вона може маскуватися під звичайний халязіон чи блефарит, через що діагноз у середньому запізнюється на 1-3 роки.
- Меланома повік – найрідкісніша, але й найнебезпечніша з усіх.
Підсумуємо: як лікувати повіки?
Лікування захворювань повік значною мірою залежить від природи проблеми:
- запальні стани – гігієна, теплі компреси, протизапальні мазі;
- механічні порушення (птоз, ектропіон, ентропіон) – здебільшого потребують хірургічної корекції, консервативні методи (краплі, мазі) лише тимчасово полегшують симптоми;
- новоутворення – спостереження або хірургічне видалення, залежно від типу й розміру;
- онкологічні процеси – хірургія з реконструкцією, у деяких випадках променева терапія.
Цікавий факт наостанок
Мабуть, найнесподіваніше в темі повік – це те, наскільки тісно вони пов'язані з нервовою системою, а не лише з оком. Той самий блефароспазм, що починається як «нервове посмикування ока», у хронічній формі виявляється неврологічним розладом, пов'язаним із роботою глибинних структур мозку – базальних гангліїв. А одностороннє посмикування повіки іноді є першою ознакою пухлини мозку або подразнення лицевого нерва, тому лікарі-неврологи в таких випадках нерідко призначають МРТ голови. Тобто повіка – це не просто «шторка» для ока, а своєрідний індикатор, який іноді сигналізує про процеси, що відбуваються далеко за межами орбіти.
Кушнір Наталія
Офтальмолог, кандидат медичних наук

