У людському тілі є чимало структур, про існування яких ми згадуємо лише тоді, коли щось іде не так. Деякі з них настільки звичні, що ми майже не замислюємося, навіщо вони потрібні. Райдужка якраз одна з них.
Зазвичай ми сприймаємо її як просто «колір очей», описуємо відтінки, милуємося. Але водночас це жива тканина, яка щомиті регулює кількість світла, що потрапляє всередину ока, змінюючи розмір зіниці.
Що це таке?
Райдужка – це тонка кругова структура в передній частині ока, яка оточує зіницю та визначає видимий колір. Вона знаходиться між передньою та задньою камерами ока та розмежовує їх. Складається зі сполучної та м’язової тканин, містить кровоносні судини, нервові волокна і пігмент меланін. Саме кількість і розподіл меланіну, а також особливості структури тканини визначають колір райдужки.
Усі ці компоненти забезпечують її структуру та функцію. Малюнок є дуже індивідуальним: навіть у близнюків райдужки мають свої відмінності.
Райдужка бере участь у регуляції кількості світла, яке потрапляє в око. У її складі є два м’язи, скорочення та розслаблення яких змінюють діаметр зіниці. На поверхні райдужки при цьому утворюються характерні борозни та складки – так звані контракційні борозни. Це дозволяє їй працювати як діафрагма у фотоапараті: за яскравого освітлення зіниця звужується, а за слабкого – розширюється.
Які є особливості кольору райдужки
Колір райдужки залежить насамперед від кількості та розподілу пігменту меланіну. Важливу роль також відіграє те, як світло взаємодіє зі структурами райдужки. Саме тому в ній немає окремих «блакитного», «сірого» чи «зеленого» пігментів – ці кольори формуються завдяки поєднанню пігментації та особливостями розсіювання світла в тканинах райдужки.
- Блакитний. Мало меланіну, тому сильніше проявляється ефект розсіювання світла.
- Сірий. Подібний принцип, але інші оптичні властивості та структура райдужки дають сіре сприйняття кольору.
- Зелений. Це проміжний варіант: більше пігментації, ніж у блакитних очах, але недостатньо для коричневого кольору. Забарвлення зелених райдужок зазвичай нерівномірне – кольори варіюються від світло-зеленого до оливкового, іноді бувають помітні карі або золотисті ділянки.
- Карий. Тут вже значно більше меланіну, який поглинає більше світла, тому райдужка виглядає коричневою. Іноді може бути навіть майже чорною.
Між основними кольорами існує багато проміжних відтінків і поєднань. Наприклад, райдужка може мати різний колір у центральній та периферичній частинах. Можливе також часткове або повне поєднання різних кольорів райдужок – гетерохромія. Це досить рідкісне явище: точна поширеність у світі досі не встановлена.
Варто зазначити, що колір райдужки – складна полігенна ознака, а не проста спадковість «карий домінує над блакитним». У формуванні кольору беруть участь численні генетичні варіанти, зокрема гени, пов’язані з виробленням і розподілом меланіну.
А чи можуть бути захворювання райдужки?
Так. Із нею можуть бути пов’язані різні офтальмологічні захворювання: одні безпосередньо уражають саму райдужку, тоді як в інших особливості її будови в деяких випадках можуть впливати й на перебіг інших патологій ока. Зокрема:
- Травми райдужки. Удар або проникаюче ушкодження ока можуть спричинити розриви райдужки, зміну форми зіниці або її відрив від кореня. За наявності виражених симптомів іноді виконують хірургічну реконструкцію райдужки.
- Колобома райдужки. Це вроджений дефект тканини, через який зіниця може мати незвичну форму. У частини пацієнтів він не потребує лікування, але за значного дискомфорту від світла або інших проблем можуть розглядатися хірургічні методи корекції.
- Запальні захворювання райдужки: ірит та іридоцикліт. Вони належать до увеїтів і можуть супроводжуватися болем, почервонінням, світлобоязню та змінами зіниці. Тут лікування, як правило, медикаментозне, а не хірургічне.
- Глаукома із закриттям кута. У деяких випадках периферична частина райдужки перекриває шлях відтоку внутрішньоочної рідини, через що підвищується внутрішньоочний тиск.
Як це лікується?
Лікування захворювань райдужки завжди підбирається індивідуально і може бути консервативним, лазерним або хірургічним.
- Медикаментозна терапія (очні краплі та препарати) зазвичай застосовується для зняття запальних процесів.
- Лазерні технології ефективно допомагають при глаукомі. Залежно від механізму застосовують лазерну іридотомію або лазерну іридопластику.
-
Хірургічні втручання. У випадках складних травм або виражених вроджених дефектів можуть проводитися:
- іридопластика – мікрохірургічна реконструкція тканин;
- пупілопластика – відновлення правильної форми, розміру та центрального положення зіниці.
- Імплантація штучної райдужки – у найскладніших випадках.
Вибір оптимального методу здійснює виключно лікар після комплексної діагностики, тому за появи будь-якого дискомфорту важливо своєчасно звернутися до фахівця.
Що є нормою, а на що варто звернути увагу?
Зміна кольору очей у дитинстві.
У дітей колір райдужки може помітно змінюватися протягом першого року життя. А поява різниці в кольорі очей уже в дорослому віці може бути ознакою патологічних змін і потребує оцінки офтальмолога.
Райдужка може бути своєрідною діагностичною «підказкою».
Під час огляду офтальмолог може помітити зміни райдужки та інших структур ока, які допомагають запідозрити певні захворювання. Наприклад, при деяких спадкових патологіях, таких як нейрофіброматоз 1 типу (характерні вузлики Ліша). Певні зміни структур ока можуть допомогти запідозрити захворювання та визначити необхідність подальшого обстеження.
Є захворювання, при яких райдужка буквально змінює свій вигляд.
Наприклад, при синдромі увеїту Фукса, може поступово розвиватися атрофія райдужки й різниця в кольорі між очима. Причому захворювання може тривалий час перебігати майже безсимптомно.
Цікавий факт про райдужку:
Оскільки малюнок райдужки надзвичайно складний, його використовують у біометричних системах ідентифікації. Спеціальний алгоритм аналізує особливості малюнку райдужки, перетворює отриману інформацію на цифровий шаблон і порівнює його зі збереженими даними. Навіть у монозиготних близнюків малюнки райдужок відрізняються, тому така ідентифікація вважається однією з найнадійніших.
Кушнір Наталія
Офтальмолог, кандидат медичних наук